Я прийшла в цей світ, щоб любити

Ви спитаєте, чому і коли я почала писати? Ще колись у школі я брала активну участь у художній самодіяльності школи, а особливо мене обирали бути ведучою та на всі конкурси читців. І завжди декламуючи вірші, я думала які талановиті люди, котрі пишуть…як у них так виходить. Може і я колись стану відомою авторкою? І вірші ніби самі почали римуватись у мене в голові ніби рука сама тягнулась до написання. Спочатку це були якісь примітивні дитячі вірші, вони були не ідеальними, коротенькі рядки, може і не дуже римувалися але я писала про те, що відчувала і думала.

Пізніше у підлітковому віці, коли я навчалась в ліцеї, перша закоханість, друзі, нове життя, відчуття, нові події, нові люди, що оточували мене: і відповідно писала вірші також про все, що відчувала. Це були і моменти важкості і радості. Писати вірші я почала не тому, що шукала собі хобі. Моє хобі були співи. Я писала, бо всередині накопичувалось більше, ніж я могла сказати вголос. А папір, як то кажуть витримає все… Слова крутились в голові, і я пам’ятаю як в гуртожитку у нас була кімната для навчання і коли всі лягали спати, для мене все тільки починалося. Ніч – це була для мене часом думок ніби вголос. Згодом я помітила, що вірші допомагають мені розуміти себе. І я почала писати частіше. Я писала, коли боліло, коли любила, коли не могла заснути, і писала, коли хтось зачіпляв мою душу настільки сильно, що рвалась до болю.